Ердоган на першому місці набирає 52% голосів. Кемаль Киличдароглу отримує майже 48%. Навряд чи цифри суттєво зміняться.

Декілька попередніх висновків.

Для турецької опозиції це важка поразка. Вони вклали в цю кампанію безпрецедентні ресурси та енергію, багато хто свій особистий політичний капітал. Ймовірно, в опозиції відбудуться серйозні кадрові перестановки, можливо, навіть вони розійдуться, а потім перезберуться вже на новій переосмисленій платформі.

Це особистий крах для Кемаля Киличдароглу, на якого повісять усіх собак. Ті, хто висловлював скепсис щодо його кандидатури як єдиного опозиційного кандидата, скажуть, що мали рацію і обрушаться на нього з подвійною критикою. Я не виключаю, що він піде у відставку з посади лідера своєї партії.

Я не вважаю, що ці вибори стануть кінцем для решти опозиційних лідерів. Навпаки. Вже очевидно, що ці вибори стали найскладнішими для Ердогана, і його правління так чи інакше добігає кінця. А це означає, що і в уряді, і в опозиційному таборах, на тлі цих виборів, вибухне внутрішня боротьба за те, хто стане політичним «спадкоємцем» і представлятиме його на наступних виборах. І тут є шанс як для тих самих мерів Анкари і Стамбула, так і для когось із команди Ердогана, особливо з силовиків.

Сінан Оган, який підтримав Ердогана, може записати собі плюсик. Його ставка виявилася вдалою, а ставка його колишнього партнера Уміта Оздага, який підтримав Киличдароглу, виявилася помилковою. Це посилює позиції Огана у боротьбі за націоналістичний політичний табір, котрий після виборів явно загостриться. Адже йому точно мають дати якусь посаду чи кооптувати в команду, де не всі були йому раді, особливо серед націоналістів Девлета Бахчелі, який розглядає його як конкурента.

Наразі я не бачу індикаторів того, що будуть масові протести проти результатів виборів, проте радикалізація опозиційного електорату на хвилі розчарування можлива. Це особливо стосується курдів, для яких Киличдароглу був єдиною надією, та ліберально налаштованих молодих турків, які розглядали ці вибори як гру з нульовою сумою. Тож окремі виступи не виключені. Якщо опозиція не зуміє переосмислити те, що сталося, зробити висновки і запропонувати якусь виразну альтернативу, то їхній електорат поступово розчаровуватиметься в них і піде в радикальну повістку. Перший краш-тест буде в березні 2024 року на місцевих виборах.

Турецьке суспільство залишається поляризованим і розколотим на два табори. Ці вибори не стали винятком. Знову результат майже 50 на 50. Точне таке ж ми спостерігали у 2017 та 2018 роках, коли влада була підтримана 51%-52% населення. Інші залишаються в опозиційному таборі, або зберігають апатію стосовно кандидатів.