Суспільне Культура продовжує серію матеріалів про різноманіття української мови у популярній культурі.

Раніше ми писали про південно-східне наріччя та слобожанський діалект на прикладах з пісень "Курган і Agregat", а також розбиралися, що таке суржик. У цьому тексті розкажемо про південно-західне наріччя та його закарпатський діалект зі стендаперкою Лєрою Мандзюк. І якщо вже будемо подорожувати українськими Карпатами, то завітаємо й до гуцулів та згадаємо фільми "Тіні забутих предків". Також вирушимо на кордон з Румунією, де відбувалися дії розголосного фільму "Памфір", який зараз у прокаті: місцева говірка там протягом всього фільму, з субтитрами на літературну українську. А ще спробуємо з'ясувати, що ж таке карпатська група діалектів: лютий суржик чи джерельна вода?

Лєра Мандзюк ─ комікиня, стендаперка, двократна переможниця телешоу "Розсміши коміка", учасниця Stand up Battle. Родом з Закарпаття, називає себе "Золотко Карпат" (відсилання до пісні Степана Гіги).

Карпатська група південно-західного наріччя

Територія, на якій поширене південно-західне наріччя, тривалий час була поділена між різними державами: змінювалися кордони, мінялася політика, зокрема мовна. Усі ці соціальні та політичні речі вплинули і на мову.

У наріччі виділяють три групи: волинсько-подільську, галицько-буковинську та карпатську. Тож рушаймо в мальовничі Карпати.

Закарпатський діалект: лютий суржик чи джерельна вода?

Тут буде безліч українських старовинних слів, які збереглися саме на цій території. Але через близькість до кордону мовці вживають багато запозичених іноземних слів з чеської, словацької, угорської (або як тут кажуть мадярської) мови. Тож тут теж є суржик.

Закарпатський діалект: визір (вікно), репа або булі (картопля).

Закарпатський суржик (з угорської): оболок (вікно), крумплі (картопля).

Наріччя поділяються на діалекти або говори, діалекти — на субдіалекти та говірки. Вони існували ще до того, як сформувалася національна мова, та є її місцевим забарвленням. Наріччя може охоплювати пів країни, а говірка — тільки одне селище. Також мовні кордони з великою ймовірністю не будуть точно збігатися з географічними та будуть розмиті.

Говірки в різних частинах Закарпаття відрізняються: навіть у двох сусідніх селах можуть розмовляти з відмінностями. Ми не ставимо собі амбітну задачу осягнути всі ці відмінності, наприклад, чим відрізняється східномармароська говірка від центральнозакарпатської або верховинської. Спробуємо пояснити базу, яка допоможе не відчувати себе чужим на цьому святі діалектів.

Закарпатців буває важко зрозуміти, тому що вони заощаджують літери та вживають скорочені форми займенників: я го (его) знаю, я ти (тобі) дам. І ще більш скорочені форми: знаю го, дам ти.

А ще тут кажуть:

руков, ногов, головов, коровов, вівцьов (рукою, ногою, головою, коровою, вівцею);

ройбивим, спавим, знавим (я робив, я спав, я знав).

Пам'ятаєте вірусне відео з перемовинами військових з закарпатської бригади? У соціальних мережах багато жартували, що бійцям із Закарпаття не треба шифрувати свої дзвінки, адже навіть у разі перехоплення росіяни ніколи не зрозуміють, про що мова.

Під відео було багато схвальних коментарів на кшталт: "Хлопці по-нашому говорять, они розуміються мижи собов"; "Файні хлопи мувять", "Завше казав, діалекти ─ то сила!".

А ось інший приклад: коментарі під відео та постами в соцмережах стендаперки та комікеси Лєри Мандзюк, яка під час виступів та в житті спілкується на закарпатському діалекті, не завжди приємні. Байдужих там немає, але реакція різна:

"Страшний лютий суржик"; "Гарна. Мова просто розтоплює серце"; "Є російська, українська й інші мови. Є наразі модна "айтішно-довбограйська", ну і поряд з нею закарпатська"; "Ти крута! А святоші в коментах нехай за собою дивляться! Це класно, що наша мова така різноманітна, і кожен регіон має свої відмінності. Так не тільки в Україні, а й в багатьох інших країнах також"; "Так шо це означає? Я зі Слобожанщини, у нас так не говорять" (як говорять на Слобожанщині читайте тут); "Лєрочка, браво. Ваша мова як чиста джерельна вода"; "Боже, хай вчиться розмовляти українською мовою, бо її неможливо слухати. Це жах!"; На коментар, що таке можуть сприймати тільки на Закарпатті, хтось відповів: "Норм сказала, не базар бо дно уже тай все"; "Мене як жителя центральної України такий говір лякає. Я нічого не розумію". Цей коментар отримав відповідь: "Все зрозуміло. Якщо вас лякає наявність в українській мові діалектів, то ваші проблеми. Діалекти є у всіх мовах. Треба більше їздити країною і не будете дивуватися".

Негативних коментарів багато. Лєра Мандзюк не звертає уваги на хейт і не видаляє коментарі, але й не відповідає на них. Вона називає себе "Золотко Карпат", натхненна творчістю Степана Гіги, який до речі, теж із Закарпаття.

У своєму стендапі Мандзюк каже: "Я абсолютно нормально ставлюся до людей, які говорять по-рускі, коли я вас не чую. Дуже справедливе зауваження, що "взагалі-то, Лєра, ви також не українською розмовляєте". Так і є ─ це закарпатський діалект. Ну, дивиться в чому справа: Закарпаття ─ це Україна, значить закарпатська ─ це українська. І Закарпаття на Україну не нападало, так що можу собі дозволити".

У якийсь момент дівчина вирішила, що завжди буде говорити на закарпатському діалекті. Хоча так було не завжди. Коли Валерія почала вчитися в університеті, її сварили. Довелося підлаштовуватися. Коли почала їздити в Київ з виступами, їй запропонували перейти на російську, щоб збільшити аудиторію. Але вона не погодилася.

"Я не пробувала виступати на російській, але стосовно української і думки, і спроби були, але то якось не по-справжньому звучало", ─ поділилася Лєра Мандзюк.

Питаю, що вона робить, коли людина її не розуміє, чи вона перефразовує українською? Вона відповідає: "Розуміє, най не бреше, що ні. Є слова, які людина чує вперше, але контекст жарту все одно зрозумілий. Кіть хтось питає ─ сразу відповідаю, що це означає. Але таких ситуацій було мало".

Читайте також: “Боротись з "кацапською" та зберегти своє”: уроки слобожанського діалекту та суржика від "Курган і Agregat" Закарпатські фішечки від Лєри Мандзюк: Слова, які вам можуть знадобитися: ґаті (штани), няньо (тато), йо (так), читаво (сильно), подлаш (підлога), гурі (вверх), маточка (хрещена), косиця (квітка), ґазда (господар), хижа (хата), плут (паркан), канчув (кружка). Вживайте суфікс "ся", але ставте його окремо від дієслова перед словом, наприклад: ся ставить, ся грати, ся розвеселити. Вживайте замість букви "і" літеру "у": нус, муй, твуй, стуй. До речі, слово "буква" цілком припустиме в українській мові, наприклад, так писав Павло Тичина у своїх віршах: "По боках, де квіти рожі, в два ряди слова ясні (всі ж там букви прописні): "Раз ми в дружбі, то ворожі нам погрози не страшні!" Пам’ятайте, що "ипин" і "пак" ніяк не перекладаються, але часто використовуються в певних місцевостях, зокрема в Іршавському районі.

Приклад використання я знайшла у публікаціях видання Varosh ─ онлайн медіа про Закарпаття: – Пак, раз дякуву. – Но, та дякуй, аж пудскакуй. А коли буде куку на руку? "Пак" та "Ипин" може означати "так", "дякую" та похвалу: " Пак, йо. Нннно! Ипен! Пак, айно! Пак, айно, йо! Пак, йов, но".

6. Не зайвим буде вивчити кілька місцевих фразеологізмів:

Виділи очи, що купували. Тут поки легко, бо майже всі чули "бачили очі, що купували"; Ги в листя загрюб (як в листя загріб) ─ коли щось пропало; Курит ги з комина ─ коли хтось багато курить; Молодиця ги косиця ─ гарна дівчина; Ко ся всрав? Невістка ─ коли шукають винуватого.

До речі, "ги" означає "неначе". Якщо вам сподобалося та ви хочете краще розібратися з закарпатським діалектом, радимо завітати ще й на цю сторінку в інстаграм Закарпацький Твітор.

Гуцульський діалект в житті та кіно

А тепер перемістимося на Прикарпаття.Тут також кажуть "йо" замість "так", а ось квітку називають не косиця, а “ чічка”.

Шлюс (кінець), фист (дуже), слабувати (хворіти), фундулитися (гоноритися), сокотити (стерегти), набуватися (святкувати), банувати (сумувати), маржинка (худоба), буркало (джерело).

Слова можуть бути схожі на звичні нам, але є нюанс: вна смієси (вона сміється), жєрт (жарт), єкось (якось), ціхо (тихо).

Тетяна та Роксолана Кирилови з Косіва виготовляють автентичні гуцульські вироби, а також у себе в інстаграм розповідають про Гуцульщину:

"Колись існували стереотипи про затурканість людей з села, через небажання бути частиною нацменшини при переїзді у місто дехто відмовлявся від власної говірки. Здається, що це вже в минулому. Але добре пам'ятаємо час, коли сказати, що ти гуцулка ─ не було сильно гордо. Інших дуже дратувала гуцульська говірка, бо нічого незрозуміло, навіть з того ж таки "йо" сміялися. Зараз всі навпаки цікавляться та намагаються зрозуміти. Люди не бояться бути собою, воліють бути унікальними. Ми теж дуже пишаємося своїм корінням!"

Гуцульський говір, традиції, одяг, побут шикарно показаний у фільмі Сергія Параджанова "Тіні забутих предків", за мотивами твору Михайла Коцюбинського. Зйомки фільму відбувались у Верховинському районі, і до роботи над фільмом були залучені гуцули. Місцеві мешканці пам’ятають той досвід і намагаються зберегти пам’ять про фільм. Навіть досі збереглася ґражда, де відбувалися події з фільму, там зараз музей.

Зараз в прокаті нашумілий український фільм "Памфір" від режисера Дмитра Сухолиткого-Собчука, який відібрали до своїх програм понад 40 фестивалів у 25 країнах світу, а права на покази купили Франц

Джерело