Ворог не полишає спроб відкинути українські війська від Кремінної. Спроби контрнаступу зазнають невдач, але стає зрозумілим, що росіяни накопичують сили на цій ділянці фронту. Противник знову застосовує нищівну тактику вогневого валу, для того, щоб оборонці України втратили контроль над нещодавно звільненими селами біля Кремінної, йдеться в ТСН. 

Вздовж усієї ділянки фронту від Сватового до Кремінної «арта» б’є двадцять чотири години на добу. Кількості випущених російських снарядів українці можуть протиставити влучність. 

Російська армія не полишає спроб повернути собі населений пункт Невське, так саме, як і решту сіл біля Кремінної. Життя тут рятує лише мобільність, бо призупинка руху провокує обстріл. Російські війська зберігають контроль над трасою Р66, українці обрізають їм можливості маневру по сільських дорогах.  

Українські військові вважають, що, якщо росіяни втратять контроль над трасою Сватове - Кремінна, то все це угруповання посиплеться, і все це допоможе звільнити Кремінну, але це розуміють і росіяни, тому тут дуже гаряче. На дорозі до звільнених сіл є такі точки, наближаючись до яких водії просто моляться. “Я вже бачив десятки смертей на цьому мосту, і цивільних, і військових, на жаль. Місце між селом Зарічне і селом Торське одне із самих проклятих. Постійні обстріли. Там дрон вісить, з нього коригують. Бачать техніку, і зразу починається обстріл”, - кажуть військові.

Обстрілюючи Невське, росіяни просто завдають масованих ударів, не дбаючи про точність. Стратегія загарбників – «Що більше руїн, тим краще». 

Під час окупації росіяни розташувались в місцевій школі і залишили тут численні сліди свого перебування. Тож накивавши звідси п’ятами, росіяни першим ділом почали обстрілювати саме школу. Тактика окупантів дуже проста - стерти «під нуль» все село, щоб не було за що зачепитися українським воїнам, ворогу байдуже, що гинуть мирні. “Тільки мир, ми згодні так жити, тільки хай мир настане, другої хвилі ми не переживемо”, - каже місцева мешканка. 

Попри смертельну небезпеку, кілька мешканців навідріз відмовляються евакуюватися. Після звільнення села ці люди зітхнули з полегшенням. Росіяни тримали їх в постійному страху репресіями та обшуками. “Нам нічого не треба, тільки тиша, і щоб під окупацією сюди не прийшли”, - запевняє місцева мешканка.

Це завдання для "хлопців", якім вже багатьом за 50, з 66-ої бригади. “Моя внучка колись запитає: в дні найтяжчої біди, де був ти? А я скажу, я був там, де горіла земля”, - каже один із бійців. 

Цей екіпаж, напевно, найстарший на цій ділянці фронту, всім – за п’ятдесят. Його тут вважають найкращим серед екіпажів американських БТРів. “Екіпаж не знаю, а машина точно найкраща. Пройшла Крим і Рим, і не разу не зупинилась”, - розповідають хлопці. 

Озброєний кулеметом “Браунінг” бронетранспортер М113 довгий час вважався основною броньованою машиною американської піхоти, але з легкою бронетехнікою відсувати росіян стає дедалі складніше. Для звільнення окупованої України потрібна більш сучасні та більш потужні машини. І, як тільки вони тут з’являться, невизначеність позиційних боїв зміниться впевненим рухом вперед.

Читайте також:

Росія розуміє, що це програш у війні: експерт про нові танки для ЗСУ

Коли настане перелам у війні з Росією: озвучено прогноз

Куди зник «Їжачок» та коли повернеться на своє місце в Києві