Путінське правління – це війни, вбивства дисидентів, знищення залишків демократії у Росії, втручання у виборі за кордоном тощо. Тим не менш, низка впливових фігур продовжують підтримувати Володимира Путіна прямо або опосередковано.

Дмитро Медведєв

Колишній президент Росії Дмитро Медведєв висловлює повну підтримку Путіну – своєму попереднику і наступнику на посаді президента.

Медведєв – близький соратник Путіна, який погрожував Україні геноцидом, був обраний президентом у 2008 році, після перших двох термінів Путіна на цій посаді. Російська конституція того часу обмежувала Путіна двома термінами поспіль, але йому вдалося зберегти владу у своїх руках, обіймаючи посаду прем’єр-міністра з 2008 по 2012 рік, тоді як у президентському кріслі сидів Медведєв.

Коли Путін повернув собі президентство у 2012 році на виборах, які ознаменувалися масштабними фальсифікаціями, Медведєв посів місце прем'єр-міністра і обіймав цю посаду до 2020 року. Після цього Путін призначив його заступником голови Ради безпеки Росії.

Медведєв виголошує агресивну підтримку вторгнення в Україну. Він вже зробив кілька зухвалих заяв. У червні Медведєв погрожував завдати удару по «цілях на Заході», після того як США погодилися надати Україні сучасні ракетні системи, а пізніше висловив бажання «знищити» усіх ворогів Москви.

У вересні він повторив ледь завуальовані ядерні погрози Путіна, підкресливши, що попередження Путіна «безумовно не було блефом». У листопаді Медведєв назвав війну Росії з Україною «конфліктом із Сатаною».

Сергій Шойгу

Вірний і давній друг Путіна, міністр оборони Сергій Шойгу свого часу вважався його можливим наступником. Але як чиновник, відповідальний за війну Росії в Україні, Шойгу став своєрідним громовідводом для критики.

Шойгу піднімався кар’єрними сходами, використовуючи свої близькі стосунки з впливовими людьми, серед яких був перший президент Росії Борис Єльцин. Дружба Шойгу і Путіна широко висвітлювалася у російській пресі, вони часто разом відпочивали у сибірських лісах, ловили рибу і ходили у походи.

Попри те, що Шойгу ні дня не служив в армії, він роками реалізовував забаганки Путіна щодо військової сфери: керував вторгненням у Крим у 2014 році, а також сирійською кампанією.

Але місяці військових невдач Росії в Україні викликали чутки про розбіжності між Путіним і Шойгу. Останній тепер – цап-відбувайло.

 «Шойгу готовий бути, по суті, бронежилетом Путіна», – коментує Марк Галеотті, який очолює консалтингову компанію Mayak Intelligence.

Микола Патрушев

Микола Патрушев, який обіймає посаду секретаря Ради безпеки Росії, є ще одним давнім союзником Путіна та одним із небагатьох людей при владі, яким Путін довіряє.

Патрушев і Путін – давні товариші по КДБ, їхні товариські стосунки почалися у 1998 році. Патрушев – прибічник війни в Україні. Галеотті сказав у коментарі The Washington Post, що Патрушев тривалий  час був «дияволом на плечі Путіна, який шепоче йому на вухо отруйні слова».

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Патрушев здійснив кілька закордонних поїздок, виступаючи від імені Путіна, оскільки 70-річний господар Кремля ставав дедалі більш ізольованим.

«Ідеї Патрушева лежать в основі рішень, які ухвалює Путін», – коментує Тетяна Станова, засновниця російської компанії політичного консалтингу R.Politik. Патрушев став надійним фронтменом і частим публічним пропагандистом російської війни. Його активність на світовій арені викликає запитання про його особисті цілі і про те, чи зможе він посісти місце Путіна. Деякі експерти з розвідки досі вважають Патрушева ймовірною заміною Путіна, якщо президент захворіє.

Російські олігархи і «силовархи»

Десятки російських олігархів були одними з перших, хто потрапив під санкції Заходу одразу після вторгнення Росії в Україну через їхні тісні зв’язки з президентом Путіним. Чимало хто з цих надбагатих російських бізнесменів посприяли стрімкому приходу Путіна до влади та його утриманню на посаді.

Декілька з цих олігархів стали впливовими та заможними за часів перебудови, наприкінці 1980-х років. Після розпаду Радянського Союзу ці люди скупили промислові компанії, які розпродала держава.

Коли Путін став президентом у 2000 році, він пообіцяв боротися з корупцією в уряді, вигнавши олігархів. Але люди, які залишалися у хороших стосунках із Путіним і пообіцяли триматися подалі від політики, стали ще багатшими.

У 1990-х роках у Росії з’явилися також нові квазівійськові еліти, відомі як «силовархи» – це поєднання слів «силовики» та «олігархи». Гьюго Кростуейт, провідний аналітик розвідувальної фірми Dragonfly, зазначає: силовики становлять більшу частину близького оточення Путіна та прихильників його режиму.

«Силовики, у кінцевому підсумку, ближчі до президента, ніж олігархи», – сказав він.

Роман Абрамович

Роман Абрамович став одним із найвідоміших російських олігархів завдяки тому, що раніше володів футбольним клубом «Челсі» – першокласною лондонською футбольною командою, якою він володів майже два десятиліття.

В останні місяці Абрамович опинився у центрі уваги після того, як Європейський Союз і Велика Британія запровадили проти нього санкції і конфіскували його численні активи, включно з величезною яхтою.

Навесні Абрамович виконував роль неофіційного представника на мирних переговорах між Росією та Україною. Європейські чиновники кажуть, що Абрамович має «привілейований доступ» до російського президента і підтримує тісні стосунки з Путіним протягом десятиліть.

Сам Абрамович неодноразово заперечував будь-які фінансові зв'язки з Путіним або тісні відносини з президентом. Але західні офіційні особи стверджують, що олігарх і його підприємства отримали від Путіна «преференції та поступки», податкові пільги та гранти.

Газета The Times of London повідомила, що Абрамович зустрівся з Путіним у березні та передав йому рукописну записку від президента України Володимира Зеленського з проханням миру, яке Путін негайно відхилив.

Геннадій Тимченко

Геннадій Тимченко, трейдер-мільярдер – це ще один відомий олігарх, який має тісні зв’язки з Путіним. Шоста найбагатша людина у Росії, Тимченко був найзаможнішим олігархом, на якого США наклали санкції на початку цього року.

За даними The Guardian, Тимченко і Путін товаришують з початку 1990-х років. Диктатор подарував Тимченку ліцензію на експорт нафти, аби допомогти петербурзькому нафтотрейдеру. Тимченко став співзасновником Gunvor Group, швейцарського торговельного дому, який експортує російську нафту на мільярди доларів. І компанія, і Путін відкинули звинуваченн

Джерело