«Політична партія «Опозиційна платформа – За життя» пропагує проросійську позицію, а її діяльність шкодить інтересам держави…

Заборона діяльності партії в умовах воєнного стану має на меті завадити зусиллям, спрямованим на розкол українського суспільства та підштовхування до співпраці з ворогом. Заборона партії унеможливить дії політиків-колабораціоністів, які протягом всієї своєї діяльності сповідують проросійську позицію і поділяють фашистську ідеологію «русского мира». Це фрагмент із червневого рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду (відомого як Львівський апеляційний адміністративний суд), який зупинив діяльність ОПЗЖ і розпорядився конфіскувати партійне майно у дохід держави.

Але поки рішення суду не набуло чинності, ОПЗЖ, як і сумнозвісний крейсер «Москва», бореться за живучість. З початком повномасштабного вторгнення у деяких депутатів цієї партії різко сталося прозріння, і вони, один за одним, стали заявляти про розрив з ОПЗЖ. Точно так само чинили «регіонали» після втечі Януковича у 2014 році).

15 березня троє списочників – Вадим Столар, Ігор Абрамович, Тетяна Плачкова і мажоритарник із Харкова Олександр Фельдман – сповістили про вихід із фракції.

Партія відразу відповіла на демарш Столара, Плачкової і Абрамовича. 17 березня більшість делегатів з’їзду ОПЗЖ проголосувала за дострокове припинення депутатських повноважень обранців.

Але замість того, щоб розірвати стосунки з проросійською партією, Столар, Абрамович і  Плачкова схопилися за мандати і почали судитися, аби не втратити депутатські повноваження. Фельдману ж, як обраному за мажоритарним округом, втрата мандата через вихід із фракції не загрожує.

Новоутворення всередині ОПЗЖ

Для розуміння ситуації всередині ОПЗЖ варто нагадати, що ця партія від початку існування мала два крила: одне очолювали голова політради Віктор Медведчук і співголова партії Вадим Рабінович, а інше – другий співголова партії Юрій Бойко і Сергій Льовочкін, який тримався здебільшого у тіні. Отож після сенсаційного рішення Ради нацбезпеки і оборони про призупинення діяльності партії на час воєнного стану її парламентська фракція прогнозовано розпалася на дві депутатські групи.

Першу – «Платформа за життя та мир» очолив співголова партії ОПЗЖ, колись вірний соратник Януковича Юрій Бойко. Другою – «Відновлення України» – взялися  управляти нардепи-бізнесмени Ігор Абрамович і Максим Єфімов.

За що судиться Рабінович

У той же час Вадим Рабінович залишився нібито не при справі. Російське вторгнення в Україну завбачливий Рабінович зустрів в Ізраїлі. Звідти він вийшов із заявою про припинення діяльності партії. «Ми завжди говорили про мир. Партія будувалася як партія миру! Але зараз миру немає! Чинність партії припинено!» – зауважив він (цитата дослівна, стиль збережено – «Главком»). Юрій Бойко з цим категорично не погодився, він заперечив добровільне призупинення діяльності політсили і звинуватив Рабіновича у брехні. Також пригрозив звільнити колишнього соратника з посади співголови фракції

Рабінович завдав удар у відповідь. Через свого адвоката він направив до Верховного суду позов проти ОПЗЖ, поставивши під сумнів сам факт проведення партійного з’їзду 17 березня. Того самого, на якому більшість делегатів проголосували за дострокове припинення повноважень Столара, Абрамовича і Плачкової. Рабінович попросив суд скасувати рішення з’їзду, аргументувавши це тим, що під документами з’їзду стояли підписи лише одного співголови партії Юрія Бойка, а не двох, як того вимагає партійний статут.

Наразі Верховний суд виніс проміжне рішення на користь Рабіновича. Суд заборонив Центральній виборчій комісії заводити до Ради нових депутатів на місця Столара, Абрамовича і Плачкової. Але в той же час у законодавстві відсутній механізм повернення мандата нардепу (навіть якщо він виграє суд), повноваження якого припинила партія, якщо ЦВК на його місце вже зареєструвала нового обранця. Отже, Рабіновичу таки вдалося підіграти Столару і Ко – обмежити поле для маневру Центрвиборчкому.

Тут варто додати, що поки внутрішньопартійний конфлікт розвивався, у самого Рабіновича з’явилися суттєві проблеми. 18 липня президент Володимир Зеленський позбавив його українського громадянства. Також подейкують, що в Україні на Рабіновича може очікувати справа про держзраду. Будучи депутатом від забороненої нині ОПЗЖ, він як соратник кума Путіна Віктора Медведчука активно просував проросійські наративи.   

До речі, у рішенні про заборону ОПЗЖ цитується кримінальне провадження (№42021000000000545), в якому фігурує саме Вадим Рабінович. Справа відкрита за статтею 110 Кримінального кодексу («Посягання на територіальну цілісність і недоторканість України»).

Як Бойко «обібрав» Рабіновича

У коментарі «Главкому» нардеп Нестор Шуфрич (перебував у фракції ОПЗЖ, а нині входить до парламентської групи «Платформа за життя та мир») здивувався позову Рабіновича. Каже, що той брав безпосередню участь у з’їзді, що відбувся у режимі онлайн із відеофіксацією як делегат. Зокрема, підтримав багато питань порядку денного. А під час голосування за дострокове припинення депутатських повноважень Столара, Абрамовича і Плачкової утримався.

Окремо Шуфрич зауважив, що на час воєнного стану з’їзд ухвалив деякі зміни, які збільшили повноваження співголови партії Юрія Бойка. Це стосується передачі повноважень очільника стратегічної ради партії (за статутом ОПЗЖ – це один із керівних органів, який скликає партійний з’їзд) одноосібно Юрію Бойку.

«Оскільки не всі члени стратегічної ради партії перебували у Києві, більшість  делегатів проголосували за передачу повноважень Юрію Бойку. Наші міркування полягали у тому, що Бойко, як співголова партії, постійно перебуває у столиці», – пояснив Шуфрич. І припустив, що позов Рабіновича продиктований саме винятково його товариськими взаєминами зі Столаром.

«Підвішені» мандати

Столар, Абрамович і Плачкова подали позови проти ОПЗЖ у квітні, добиваючись скасування рішення з’їзду, щоб зберегти депутатські мандати. На початку серпня суд зупинив провадження у справі Плачкової до вирішення спору у справі Рабіновича. Позов співголови ОПЗЖ є пріоритетним, оскільки має на меті визнання партійного з’їзду від 17 березня 2022 таким, що не відбувся.

Колишній заступник голови Центральної виборчої комісії Андрій Магера пояснив «Главкому», що механізм усунення неугодних однопартійців, який обрала ОПЗЖ, прописаний у статті 81 Конституції. Він передбачає: якщо народний депутат вийшов із парламентської фракції партії, яка його привела до Верховної Ради, його повноваження достроково припиняються за рішенням вищого керівного органу політсили. При цьому експерт звернув увагу на певні складнощі, що виникли на практиці після з’їзду ОПЗЖ.

«Маємо задачу з двома невідомими. З одного боку, як гласить Конституція, рішення партії про дострокове припинення повноважень народного депутата набирає чинності у день його ухвалення більшістю делегатів з’їзду. З іншого – вказане рішення можна оскаржити у суді. І судовий вердикт може бути абсолютно протилежний партійному рішенню. Тож керівництво Верховної Ради не робить різких рухів і чекає на фінал судових баталій», – зауважив Магера.

Окремо ексзаступник голови ЦВК прокоментував позицію Центрвиборчкому щодо не

Джерело