Про музей у дідовій хаті, що став прихистком для переселенців-айтішників з Харкова. Про евакуацію експонатів, артефакти від пацієнтів. І про те, як мотиви з рушників «зігрівають» військових. Про все це розповів в інтерв’ю Суспільному засновник етнографічної збірки «Древо», лікар сімейної медицини Едуард Крутько.
У селі Козубівка Хорольської громади Едуард Крутько 2017-го року заснував музей – етнографічна збірка «Древо». Тут жило п’ять поколінь роду по материній лінії. Через початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну більше тисячі експонатів Едуард евакуював на захід України, а у музеї поселив ВПО.
Ми розуміли, що треба готувати цю площу, яка більш-менш придатна для життя, для людей, які будуть тікати від війни. Чи це будуть наші рідні, чи це просто люди, яким треба допомога. Приїхали люди, яких я раніше не знав. І тут поселилися. Так сталося, що один з них айтішник. Між музейних експонатів живуть.Під час війни етнографічна колекція Едуарда Крутька поповнюється новими експонатами.
І люди дарують, і я щось знаходжу. Формується уже новий воєнний фонд. Це цінно тим, що вони, фактично, під обстрілами присилаються, знаходяться у ці такі страшні часи. От хтось каже: "У мене є те-то, можу подарувать". Вони розуміють, що в них то воно зберігається, але ці речі не працюють, вони не вивчаються, вони мовчать. А так вони тут можуть бути зафіксовані.У період війни етнограф розробив і випускає продукцію, завдяки якій популяризує зображення із наївних рушників зі своєї колекції.
Едуард Крутько працює сімейним лікарем у Лубнах. Як етнограф, і як медик постійно, каже, знаходить точки перетину.
У медицині я з 15 років. Це 11 років виходить уже вчуся на лікаря. В медицині був день, коли я подав документи, поступив, вчився і вивчився. А в етнографії - це було з дитинства. … Етнограф я усе життя, можна сказать, а в медицині я 11 років… З пацієнтами десь ми говоримо на ширші теми. Або вони знають, що я займаюся паралельно музеєм, хочуть щось дізнатися. І ми тоді виясняємо, хто звідки родом. Чи ми не родичі. Чи є в них старовинні фотографії. Вже кілька разів люди приносили фотографії на сканування. Така практика теж була. Зараз в одному ключі фактично це відбувається і медицина, і етнографія.Більше - дивіться в інтерв’ю Суспільного.
Читайте також:
"Аж тепло на душі": як переселенці з Харкова мешкають в етномузеї на Полтавщині
Джерело